A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Вікнянська громада
Чернівецька область, Заставнівський район

Село Митків Заставнівського району Чернівецької області

Село Самушин. Знаходиться воно на мальовничому березі ріки Дністер, за 30 км. на північний схід від районного центру. Населення – близько 350 чоловік.

Село Самушин у документах вперше згадується у 1636 році, однак археологічні розкопки свідчать про заселення території села людьми з давніх часів.

Особливо яскраво тут представлені залишки черняхівської культури ( ІІ-V ст. н.е.) та ранньослов’янських поселень. В урочищі Долина (східна частина села) археологами відкрито давньоруське селище ХІІ-ХІІІ ст., яке припинило своє існування, очевидно, в результаті монголо-татарської навали.

Існує цікава легенда про походження назви села. Під час Хотинської війни 1621 р. передовий загін козаків, прямуючи до Хотина, шукав переправи через Дністер і натрапив на турків, що їх переслідували. У сутичці з ворогами загинули всі, крім козака Самуся, життя якому врятувала маленька іконка із зображенням Богородиці, що висіла на шиї і захистила серце від смертельної рани, та допомога однієї жінки, що переховувалася від небезпеки неподалік в лісі. Ослаблений ранами, він вирішив тут поселитися назавжди. Поселення швидко розросталося. У 1653 році Самусь сам рятував поранених козаків, які супроводжували тіло загиблого у Молдові сина гетьмана Богдана Хмельницького Тимоша. Козаки, з точки зору легенди, стояли у витоків села, назва якого і походить від імені Самуся.

Інша легенда говорить, що назва походить від «самотнє вушко». Саме в цьому місці Дністер робить крутий поворот, а село розташоване саме на вусі.

Самушин згадується 15 січня 1636 року як новозбудоване село Шимушин, споруджене у місцевості, що раніше іменувалась Паринки. Пізніші джерела оперують формою Самушин, яка розвинулася з попередньої внаслідок дисиміляції, пор. переходову форму Симушин – 1722 р.

У 1880 році у селі була створена хата-читальня, яка вважається однією з перших на Буковині.

Після того, як згоріли дві сільські дерев’яні церкви, збудували третю – кам’яну. Спорудили її сільські жителі на зібрані кошти. 21 вересня 1894 року церкву освятили і назвали Церква Різдва Пресвятої Богородиці.

У період Першої світової війни територія села стала ареною запеклих боїв. Поблизу села проходила лінія фронту, точилися криваві бої між австрійськими і російськими військами. Але на період Великодніх свят між ними було оголошено тимчасове перемир’я. Жителі Самушина зібрали ворогуючі сторони на широкому вигоні за селом, провели для них відправу, а потім пригостили солдатів і офіцерів свяченим. Місцевий священник попросив представника російського командування не вдаватися до воєнних дій під час Пасхи. Генерал пообіцяв, що не буде застосовувати сили. Але вночі він брутально порушив свою обіцянку й наказав влаштувати вилазку проти відпочиваючих австрійців. Під час бойні загинули сотні вояків. Були серед них і українці, зокрема й уродженці сусідніх із Самушином сіл, котрі воювали в цісарському війську.

У 1996 році відкрили та освятили пам’ятник хрест на полі біля села Самушин воїнам усіх національностей, які знайшли свою смерть на території села.

 Не оминула Самушин і Друга світова війна. 103 самушинчан пішли в 1944 році воювати. Не повернулися більше 40 односельчан. В 1965 році на честь загиблих воїнів в селі був встановлений пам’ятник – невеликий обеліск, який в 1976 р. був замінений архітектурно-скульптурною композицією. Пам’ятник складається з обеліска, скульптурної групи та меморіальної стели.

Сьогодні село Самушин входить до складу Вікнянської ОТГ.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора