Село Митків Чернівецького району Чернівецької області
Село Самушин. Знаходиться воно на мальовничому березі ріки Дністер, за 30 км. на північний схід від районного центру. Населення – близько 350 чоловік.
Село Самушин у документах вперше згадується у 1636 році, однак археологічні розкопки свідчать про заселення території села людьми з давніх часів.
Особливо яскраво тут представлені залишки черняхівської культури ( ІІ-V ст. н.е.) та ранньослов’янських поселень. В урочищі Долина (східна частина села) археологами відкрито давньоруське селище ХІІ-ХІІІ ст., яке припинило своє існування, очевидно, в результаті монголо-татарської навали.
Існує цікава легенда про походження назви села. Під час Хотинської війни 1621 р. передовий загін козаків, прямуючи до Хотина, шукав переправи через Дністер і натрапив на турків, що їх переслідували. У сутичці з ворогами загинули всі, крім козака Самуся, життя якому врятувала маленька іконка із зображенням Богородиці, що висіла на шиї і захистила серце від смертельної рани, та допомога однієї жінки, що переховувалася від небезпеки неподалік в лісі. Ослаблений ранами, він вирішив тут поселитися назавжди. Поселення швидко розросталося. У 1653 році Самусь сам рятував поранених козаків, які супроводжували тіло загиблого у Молдові сина гетьмана Богдана Хмельницького Тимоша. Козаки, з точки зору легенди, стояли у витоків села, назва якого і походить від імені Самуся.
Інша легенда говорить, що назва походить від «самотнє вушко». Саме в цьому місці Дністер робить крутий поворот, а село розташоване саме на вусі.
Самушин згадується 15 січня 1636 року як новозбудоване село Шимушин, споруджене у місцевості, що раніше іменувалась Паринки. Пізніші джерела оперують формою Самушин, яка розвинулася з попередньої внаслідок дисиміляції, пор. переходову форму Симушин – 1722 р.
У 1880 році у селі була створена хата-читальня, яка вважається однією з перших на Буковині.
Після того, як згоріли дві сільські дерев’яні церкви, збудували третю – кам’яну. Спорудили її сільські жителі на зібрані кошти. 21 вересня 1894 року церкву освятили і назвали Церква Різдва Пресвятої Богородиці.
У період Першої світової війни територія села стала ареною запеклих боїв. Поблизу села проходила лінія фронту, точилися криваві бої між австрійськими і російськими військами. Але на період Великодніх свят між ними було оголошено тимчасове перемир’я. Жителі Самушина зібрали ворогуючі сторони на широкому вигоні за селом, провели для них відправу, а потім пригостили солдатів і офіцерів свяченим. Місцевий священник попросив представника російського командування не вдаватися до воєнних дій під час Пасхи. Генерал пообіцяв, що не буде застосовувати сили. Але вночі він брутально порушив свою обіцянку й наказав влаштувати вилазку проти відпочиваючих австрійців. Під час бойні загинули сотні вояків. Були серед них і українці, зокрема й уродженці сусідніх із Самушином сіл, котрі воювали в цісарському війську.
У 1996 році відкрили та освятили пам’ятник хрест на полі біля села Самушин воїнам усіх національностей, які знайшли свою смерть на території села.
Не оминула Самушин і Друга світова війна. 103 самушинчан пішли в 1944 році воювати. Не повернулися більше 40 односельчан. В 1965 році на честь загиблих воїнів в селі був встановлений пам’ятник – невеликий обеліск, який в 1976 р. був замінений архітектурно-скульптурною композицією. Пам’ятник складається з обеліска, скульптурної групи та меморіальної стели.
Сьогодні село Самушин входить до складу Вікнянської ОТГ.
