A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Вікнянська громада
Чернівецька область, Заставнівський район

Село Мосорівка Заставнівського району Чернівецької області

Село Мосорівка Заставнівського району Чернівецької області розташоване на правому березі річки Дністер за 50 км. від обласного центру та 30 км. від районного. З грудня 2017 року село входить до складу Вікнянської ОТГ і є старостинським округом №3. В ньому є: ФАП, будинок фольклору, магазин, пункт зв’язку, будинок мисливця. Населення – 300 чоловік. Межує на заході по річці Дністер з селом Колодрівка Заліщицького району Тернопільської області, а на сході – з селом Устя Борщівського району Тернопільської області. На південній – частині межа з селом Митків, а на північній розташовані скали, які називають «Глоди».

Старі люди розповідають, що назва села походить від імен двох євреїв, які поселилися на березі річки Дністер: Мойша і Ріфка. Тобто Мойшоріфка. Згодом це слово перешліфувалося і стала назва населеного пункту – Мосорівка. Згідно з відомостями в «Історії Чернівецької області» автор Тодор Балан том 1 сторінка 231-232 за 1642 рік значиться село Мосорівка. В тому ж самому виданні на сторінці 190 том 5 за 1755 рік знову значиться населений пункт – Мосорівка.

Відповідно до списку населених пунктів Заставнівського повіту в довіднику за 1907 рік аркуш 06 зазначено населений пункт – Мосорівка.

Назва села не змінилась після встановлення радянської влади на Буковині. Після 1945 року без будь-яких рішень назву села змінюють на Мусорівка і населений пункт підпорядковують Самушинській сільській раді.

Назва села «Мусорівка» стає співзвучна з словом «мусор», «сміття». В 1993 році жителі села проголосували за створення сільської ради в їхньому населеному пункті та вирішили повернути історичну назву – Мосорівка.

Як і кожне село на Буковині, так і Мосорівка. має свою церкву, куди приходять люди, щоб віддати данину Всевишньому. Був період в нашій історії, коли до Божого храму не можна було ходити. Але в Мосорівці церква від початку свого існування (1892р.) не була жодного разу закрита. Та й зараз немає поділу церкви, як у сусідніх селах, на дві конфесії. Освячували її на Михайла, 21 листопада, то й звісна річ, нарекли Михайлівською. Це не перша церква. Їй передувала не кам’яна, а дерев’яна, липова. Справа в тому, що липа не набрякає від дощу і снігу. Розумні були предки.

На згадку, як окрайчик стародавньої церкви, залишився унікальний іконостас.

Першим священником, якого пам’ятають люди, був отець Володимир Танасійчук, що родом з Мосорівки. Кожна церква має свої дзвони, які виливались на замовлення. Ці дзвони були зроблені для церкви села Митків, але коли їх туди привезли, люди не зібрали достатню суму грошей, щоб оплатити замовлення. Так дзвони опинилися в Мосорівці. Кажуть, що мосорівські дзвони якісь особливі: мають дзвінкий голос, здатність відганяти хмари.

Раніше кожна церква брала на себе роль учителя, давала дітям початкову освіту.

Перша початкова школа в с. Мосорівка розміщувалася в сільській хаті, яка під час Першої світової війни згоріла. Згодом був інший будинок. І лише в 1945 році школу відкрили в просторому приміщенні, де раніше жив священник. В 1952 році Мосорівська початкова школа набула статусу семирічної. З 1963 року школа стає вже восьмирічною. Першого вересня 1976 року учні та вчителі Мосорівської восьмирічної школи перейшли на навчання в новозбудовану триповерхову школу в селі Самушин.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора